Нелегальний періодичний друк анархістів, як історичне джерело з історії та політичної ідеології анархізму в Україні на початку XX століття.

Анотація

У статті досліджується нелегальний періодичний друк анархістів як важливе історичне джерело з історії анархістського руху в Україні початку ХХ століття. Проаналізовано історіографію проблеми та охарактеризовано підходи до вивчення підпільної періодики в працях дослідників української преси й революційного руху. Особливу увагу приділено джерелознавчим особливостям нелегальних видань, їх інформаційному потенціалу та специфіці використання в історичних дослідженнях. Встановлено, що анархістська преса виконувала не лише інформаційну й агітаційну функції, але й була важливим засобом політичної комунікації, координації діяльності підпільних груп та формування ідеологічної основи руху.

         У роботі проаналізовано закордонні та місцеві анархістські видання, що поширювалися на українських землях у 1903–1914 рр., зокрема журнали «Хлеб и Воля», «Буревестник», «Набат», «Анархист», «Рабочий мир» та інші. Досліджено їх структуру, тематичне наповнення та функціональне призначення. Визначено основні групи матеріалів, представлених у нелегальній періодиці: теоретичні статті, агітаційні тексти, критичні публікації, листівки, некрологи та листи до редакції.

На основі аналізу архівних матеріалів і періодичних видань обґрунтовано, що нелегальна анархістська преса є цінним джерелом для вивчення політичної культури, революційної повсякденності та процесів радикалізації суспільства в Україні початку ХХ століття.