Роль освіти у формуванні історичної свідомості та національної ідентичності: аналіз досвіду країн

Автор(и)

  • Петро Володимирович Гламазда кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права та порівняльного права, Волинський національний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк, Україна https://orcid.org/0000-0003-1133-9205

DOI:

https://doi.org/10.5281/zenodo.20337821

Ключові слова:

деколонізація, культура пам’яті, порівняльна педагогіка, критичне мислення, постколоніальний наратив.

Анотація

Стаття присвячена актуальній проблемі взаємозв’язку між освітою і формуванням національної ідентичності та історичної свідомості в умовах сучасних геополітичних викликів. Обґрунтовано ідею про те, що освітні системи є не нейтральними інститутами передачі знань, а активними субєктами конструювання колективної ідентичності. Особливу увагу приділено суспільствам, що переживають або пережили збройний конфлікт. Метою дослідження визначено здійснення порівняльного аналізу моделей формування історичної свідомості та національної ідентичності в освітніх системах України, Польщі, країн Балтії і Німеччини з урахуванням спільного пострадянського або постколоніального контексту. Методологічнуоснову роботи складає порівняльно-педагогічний підхід у поєднанні з аналізом нормативно-правових документів і наукових публікацій за 2021–2025 рр. Акцентовано на трьох темпоральних контекстах аналізу: збройний конфлікт, постконфліктний період і мирний розвиток. Результати засвідчили існування чотирьох відмінних педагогічних моделей: мобілізаційно-деколоніальної (Україна), реконструктивно-етнічної (Польща), консолідаційно-уніфікаційної (країни Балтії) і рефлексивно-самокритичної (Німеччина). На підставі аналізу компаративного матеріалу встановлено, що демократичний розвиток суспільства не гарантує критичності в осмисленні історії. Зафіксовано, що суспільні кризи прискорюють реформування освітнього змісту, проте не гарантують його змістовної якості. Висновки підтверджують, що жодна з аналізованих систем не розв’язала фундаментального протиріччя між пізнавальною та соціалізаційною функціями дисципліни «Історія». Обґрунтовано, що здатність освітньої системи до критичного осмислення минулого визначається не тривалістю часу, що минув від конфлікту, а наявністю інституційно закріплених рефлексивних практик. Щодо України констатовано суперечність між нормативно оформленим деколоніальним курсом та відсутністю розробленого дидактичного інструментарію для опрацювання складних і дискусійних тем.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-22

Як цитувати

Гламазда, П. В. (2026). Роль освіти у формуванні історичної свідомості та національної ідентичності: аналіз досвіду країн. Вісник гуманітарних наук, (19). https://doi.org/10.5281/zenodo.20337821