Зарубіжна історіографія сексуального насилля в німецько-радянській війні: основні напрямки та тенденції

Анотація

Мета статті проштудіювати зарубіжну історіографію проблеми сексуального насилля в німецько-радянській війні крізь призму феміністичної, антропологічної та гендерної теорій. Автор переважно розглядає іноземні праці присвячені даній темі написані на зламі XX–XXI ст., коли вона набула значного зацікавлення серед історикинь-феміністок. У розвідці використано ряд принципів, методів і підходів (історизму, логічності, об’єктивності, історіографічного аналізу, порівняльний і проблемно-хронологічний), які дали змогу проаналізувати існуючі в зарубіжній історіографії наукові напрямки та інтерпретації проблематики сексуального насилля в Другій світовій та німецько-радянських війнах. Наукова новизна полягає в тому, що в перше в українській історичній науці зроблена спроба аналізу зарубіжних праць присвячених сексуальному насиллю у німецько-радянській війні, розкрито ряд дискусійних питань, показано спроби російської історіографії заперечити сексуальні злочини радянських солдатів та затаврувати дослідження, які розкривають цю проблему у військах Червоної армії. Висновки. Сучасна зарубіжна історіографія вивчає питання сексуального насилля під час німецько-радянської війни з позиції феміністичного і антропологічного підходів. Історики у своїх працях відмовляються від поділу на «цивілізований» Вермахт, який ніби не вдавався до сексуальних злочинів через «расові закони», та «варварську» Червону армію, яка без розбору знищувала та ґвалтувала цивільне німецьке населення, натомість аналізують проблему з позиції того, як умови тотальної війни радикалізують маскулінність і легітимізують насильство в обох таборах. Акцентується увага на багатьох аспектах сексуального насилля під час війни та його впливу на цивільне населення.