Герменевтика безпекових дискурсів у контексті міжкультурної комунікації

Анотація

У сучасних умовах глобалізації безпекові дискурси є не лише засобом інформування про загрози, а й інструментом формування інтерпретацій соціальної реальності. Варіативність культурних контекстів зумовлює відмінності у сприйнятті безпекових смислів, що актуалізує необхідність виявленні механізмів їхньої інтерпретації та трансформації у глобальному просторі. Метою дослідження є концептуалізація герменевтики безпекових дискурсів у контексті міжкультурної комунікації шляхом виявлення їхніх типологічних характеристик, уточнення інтерпретаційних механізмів та аналізу закономірностей смислових трансформацій. Методологічну основу становлять герменевтичний, дискурсивний і порівняльний підходи, що дають змогу дослідити взаємозв’язок тексту, контексту та суб’єкта інтерпретації, зокрема елементи контент-аналізу для узагальнення емпіричних прикладів. Результати. Здійснено типологізацію безпекових дискурсів з урахуванням культурних контекстів, домінантних наративів і мовних маркерів, що сприяло виявленню варіативності смислів безпеки. Узагальнено етапи інтерпретації безпекових повідомлень у герменевтичній перспективі, обґрунтовуючи їхній динамічний характер та залежність від попереднього досвіду і культурних стереотипів інтерпретатора. Доведено, що трансформація безпекових смислів у міжкультурній комунікації визначається насамперед відмінностями культурних кодів, ціннісних орієнтацій та домінантних наративів, у межах яких функціонують повідомлення. З’ясовано питання однакових безпекових меседжів, які набувають різних значень залежно від культурного контексту їхньої інтерпретації, що показано у зміні оцінних характеристик (від легітимації до делегітимації, від захисту до обмеження тощо). Виявлено, що базовими чинниками таких трансформацій є попередній досвід аудиторії, соціально-політичні умови та специфіка медійного середовища. Висновки. Аргументовано, що інтерпретація безпекових дискурсів має контекстуально зумовлений характер і безпосередньо залежить від культурних норм, у межах яких відбувається комунікація. Смислові зсуви, які виникають у процесі міжкультурної взаємодії, можуть спричиняти комунікативні ризики, зокрема різноспрямоване трактування безпекових повідомлень. Наголошено на важливості урахування культурної специфіки при формуванні безпекових меседжів та обґрунтуванні доцільності застосування герменевтичного підходу для їхнього аналізу. Практична значущість результатів полягає у можливості їхнього використання при розробленні стратегій публічної та міжнародної комунікації, спрямованих на мінімізацію смислових викривлень і підвищення ефективності взаєморозуміння.