Греко-католицьке духовенство в українському національному русі Східної Галичини у міжвоєнний період

Анотація

У  статті  розглядаються  особливості участі греко-католицького духовенства в процесах національного руху українців в умовах перебування Східної Галичини під владою Польської Республіки. Дослідження акцентує увагу на політичних та соціальних умовах у яких перебували українці у міжвоєнний період і визначає заходи, в яких брало участь та ініціювало духовенство Греко-Католицької Церкви. Особливо важливим є аналіз участі духовенства в процесах проголошення Західноукраїнської Народної Республіки в умовах польсько-українського протистояння, збереження національної самобутності українців.

Метою  дослідження  є  аналіз діяльності духовенства ГКЦ в контексті суспільно-політичних та релігійних процесів Галичини. Застосовані  методи  аналізу,  синтезу,  узагальнення  та  систематизації дозволяють дослідити участь греко-католицького духовенства в процесах національного руху українців Східної Галичини у міжвоєнний період.

Результати  дослідження  свідчать  про те, зважаючи на активну асиміляційну політику польської адміністрації, яка мала на меті інтегрувати Східну Галичину до складу Польщі, греко-католицьке духовенство, будучи вагомою національною силою, що стабілізувала та об’єднувала українське суспільство, брало активну участь у суспільно-політичному та культурно-освітньому житті регіону. Це сприяло зростанню українського національного руху в Галичині. Підтвердженням консолідації національних сил стала залученість духовенства до проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, а також його діяльність у культурно-просвітницьких товариствах. Духівництво поширювало релігійні видання та літературу, організовувало урочисті відзначення важливих історичних подій України, підтримувало національне пробудження та ініціювало створення Католицької Акції.