Міфологія «єдності» як інструмент домінування: аналіз російського дискурсу та методів його подолання

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу генези, структури та сучасного функціонування російського пропагандистського міфу про «братні народи» і «спільну історію». Метою дослідження є аналіз витоків та еволюції російського міфу про «братні народи» і «спільну історію», виявлення його пропагандистських складових, з’ясування механізмів відтворення та методів деміфологізації. Методологічну основу роботи становлять принципи міждисциплінарного аналізу, що поєднує історико-порівняльний, культурно-комунікативний, дискурс-аналіз та психополітичний підходи. Використано історичні, філософські, культурологічні та медіа-дослідження українських і зарубіжних учених (М. Грушевський, С. Плохій, О. Забужко, Т. Гундорова, М. Назаров), що дає змогу простежити еволюцію міфу в контексті імперського, радянського й пострадянського дискурсів. У результаті визначено три ключові інформаційні механізми його відтворення: інформаційне тиражування, історична маніпуляція та емоційно-символічне програмування, які формують систему ідеологічного впливу. Показано, що ці механізми функціонують як цілісна система ідеологічного конструювання реальності, спрямована на легітимацію асиметричних політичних відносин. Доведено, що міф про «єдність» виконує легітимаційну функцію, підтримуючи образ «природного братерства» та морального обов’язку підпорядкування. У статті обґрунтовано, що ефективна деміфологізація цього конструкту можлива через три взаємопов’язані рівні: історичний (спростування фальсифікованих тез про «спільне походження»), культурно-комунікативний (утвердження української ідентичності та самостійного культурного наративу) і психополітичний (руйнування комплексу «молодшого брата» й побудова наративу гідності). Зроблено висновок, що деконструкція імперського міфу є не лише інтелектуальним завданням, а й невід’ємною складовою стратегії зміцнення української державності, культурної самодостатності та інформаційної безпеки.