Голокост очима дитини: щоденники як інструмент формування історичної пам’яті в польській школі
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.19956328Ключові слова:
Голокост, дитячі щоденники, польська шкільна освіта, історична пам’ять, освіта про Голокост, Анна Франк, Давид Рубінович, персоналізація історії, Рутка Ласкер, Ривка Ліпшиц, дитячий досвід війни, особисте свідчення.Анотація
Стаття присвячена тому, як дитячі щоденники періоду Голокосту використовуються в польській шкільній освіті. Автор показує, що такі тексти допомагають говорити про Голокост не лише через факти, дати й цифри, а й через особистий досвід дитини. На відміну від підручника, щоденник дає змогу побачити емоції, страхи, думки та повсякденне життя конкретної дитини. Саме тому він є важливим інструментом формування історичної пам’яті та розвитку емпатії в учнів.
Мета статті – з’ясувати, як саме дитячі щоденники жертв Голокосту використовуються в польській освіті. Для цього проаналізовано шкільні сценарії уроків, методичні рекомендації для вчителів, інтерактивні освітні матеріали та музейні заняття. У центрі уваги – щоденник Анни Франк, матеріали про Давида Рубіновича, а також приклади, пов’язані з Руткою Ласкер і Ривкою Ліпшиц.
Дослідження показує, що такі щоденники використовуються в різних форматах: на уроках польської мови, в інтерактивних заняттях, у музейній освіті та в посібниках для вчителів. У всіх цих випадках вони допомагають показати Голокост через долю конкретної дитини. Це робить тему ближчою та зрозумілішою для учнів. Водночас автор звертає увагу і на певні ризики. Надмірне емоційне ототожнення з власниками щоденників може спрощувати сприйняття трагедії. Якщо зосереджуватися лише на одній особистій історії, можна втратити ширший історичний контекст.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Роман Степанович Назаркевич

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.