Проблема небесного і земного громадянства в релігійно-філософському дискурсі Адвентистів сьомого дня

Анотація

Концептуалізація подвійного громадянства – небесного та земного є однією з найбільш фундаментальних і складних проблем християнської соціальної етики та політичної теології, що у релігійно-філософському дискурсі Церкви адвентистів сьомого дня (АСД) набуває особливої гостроти через унікальну есхатологічну парадигму деномінації. У статті представлено комплексний аналіз фундаментальної проблеми подвійного громадянства – небесного та земного у релігійно-філософському дискурсі Церкви адвентистів сьомого дня (АСД). Досліджено екзистенційну напругу, закладену в самій назві деномінації, а саме між етикою творіння та соціальною відповідальністю («сьомий день») та радикальним есхатологічним очікуванням Другого приходу («адвентисти»). У роботі детально розглянуто спектр теологічних підходів: від ізоляціоністської парадигми (християнин як «резидент-іноземець»), що базується на метанаративі «Великої боротьби» та герменевтиці підозри до держави, до активістської моделі, яка розглядає земне служіння як практичне втілення принципів Царства Божого. Окрему увагу приділено складним питанням військового обовʼязку та принципу некомбатантства в контексті лояльності до земної батьківщини. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі еволюції українського адвентизму від радянської маргіналізації до активної інтеграції в демократичний простір через участь у ВРЦіРО. Особливий акцент зроблено на досвіді вірян під час повномасштабної війни в Україні (2022–2024 рр.), де доведено, що актуалізація есхатологічних очікувань стала не причиною ескапізму, а потужним каталізатором волонтерської, медичної та гуманітарної діяльності. У висновках зазначено, що сучасна адвентистська теологія пропонує модель «залученої есхатології», де вірність небесним ідеалам реалізується через активну відповідальність за долю суспільства.