Мова і симуляція: філософсько-семіотична інтерпретація концепції Ж. Бодрійяра

Анотація

У статті здійснюється філософсько-семіотичний аналіз проблеми мови, сенсу та знаку в контексті постмодерної теорії симуляції Жана Бодрійяра, викладеної у праці «Символічний обмін і смерть». Метою дослідження є осмислення трансформації лінгвістичних механізмів продукування значення в умовах кризи референта та радикального зсуву від репрезентативної до симулятивної моделі мови. Особлива увага приділяється руйнуванню класичного семіотичного відношення між позначуваним і позначуючим, що традиційно лежало в основі структурної лінгвістики та філософії мови.

Методологічну основу статті становить поєднання філософської герменевтики, семіотичного аналізу та елементів критичної теорії дискурсу, що дозволяє розглядати мову не як нейтральний засіб передавання сенсу, а як автономну знакову систему, здатну продукувати ефекти значення поза онтологічною прив’язкою до реальності. У межах даного підходу простежується редукція символічного обміну до гри знаків, у якій сенс постає результатом циркуляції, повторюваності та взаємного відсилання мовних одиниць.

У статті обґрунтовується теза, що симулякр у концепції Бодрійяра виконує функцію базової одиниці сучасної знакової реальності, витісняючи традиційне розуміння знаку як репрезентанта об’єкта. Мова виявляється простором симуляції, де значення не відображає дійсність, а конструює її через дискурсивні та семіотичні механізми. Окремо аналізується поняття «сліду» та «смерті» як граничних лінгвофілософських категорій, що фіксують втрату стабільного сенсу й остаточний розрив між мовою та реальністю.

Наукова новизна дослідження полягає в акцентуації лінгвістичного потенціалу філософії Жан Бодрійяра та в інтерпретації симуляції як визначального принципу функціонування сучасної мови. Отримані результати сприяють поглибленню міждисциплінарного діалогу між філософією, семіотикою та мовознавством і можуть бути використані у подальших дослідженнях проблеми мови в постмодерному дискурсі.