«Хто відповість на Страшному суді?»: Емоції, протест і субординація в Київській Духовній Семінарії 1950-х років (випадок Петра Гончаренка)

Анотація

Мета дослідження — аналіз дисциплінарних практик Київської духовної семінарії у першій половині 1950-х рр. Основна увага зосереджена на вивченні механізмів функціонування православної освітньої інституції в умовах тоталітарного радянського режиму крізь призму індивідуального досвіду семінариста П. Гончаренка. Автор прагне розкрити природу конфлікту між особистою релігійною етикою вихованця та адміністративно-ієрархічною логікою церковного керівництва. Методологічну основу роботи становить мікроісторичний підхід, що дозволяє через опис «малої» події висвітлити глобальні соціокультурні процеси. Також застосовано інструментарій історії емоцій для аналізу «емоційної дисципліни» та суб’єктивного досвіду акторів. Ключовим джерелом дослідження став лист П. Гончаренка до екзарха України, який проаналізовано як его-документ, що відбиває релігійну свідомість тогочасної молоді. Результати. У статті реконструйовано перебіг конфлікту, спричиненого емоційною реакцією семінариста на усунення його духовного наставника з парафії. Виявлено, що в семінарському середовищі панував специфічний режим контролю, який вимагав від учнів не лише формальної покори, а й відмови від публічних моральних суджень щодо дій ієрархії. Досліджено стратегії поведінки ключових акторів: «неінституційну» релігійність братів Гончаренків, що межувала з містичним ідеалізмом; методи ідеологічної «деконструкції» досвіду віруючих з боку державних уповноважених; а також посередницьку роль ректорату КДС. Висновки. Доведено, що випадок П. Гончаренка є показовим дзеркалом структурного протиріччя епохи — конфлікту між автономною християнською етикою та інституційною логікою виживання Церкви в радянській державі. Наслідком цього протиріччя ставало «м’яке витіснення» щирих, але незручних особистостей із системи.