Дипломатія в умовах революції: українсько-болгарський діалог 1917–1918 рр.

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей дипломатичних відносин між Україною та Болгарією в умовах революційних трансформацій та політичної нестабільності 1917–1918 рр. У центрі уваги перебуває формування українсько-болгарського дипломатичного діалогу в період становлення української державності, що відбувався на тлі Першої світової війни, розпаду імперій та активізації національно-визвольних рухів у Східній Європі. Проаналізовано політичні передумови налагодження офіційних контактів між урядами Української Народної Республіки та Болгарії, а також визначено основні напрями їхньої взаємодії.

Особливу увагу приділено діяльності українських дипломатичних представництв у Софії та ролі болгарської сторони у підтримці політичних і економічних ініціатив молодої української держави. Розглянуто механізми дипломатичної комунікації, особливості переговорного процесу та значення міждержавних угод, укладених у зазначений період. Проаналізовано вплив міжнародної кон’юнктури та геополітичних чинників на розвиток українсько-болгарських відносин, зокрема наслідки Брест-Литовського миру договору, зміни балансу сил у регіоні та трансформацію зовнішньополітичних пріоритетів обох держав.

Окрему увагу приділено ролі дипломатії як інструменту легітимації української державності на міжнародній арені. Досліджено діяльність українських дипломатів, спрямовану на здобуття політичної підтримки, розвиток економічних зв’язків і формування позитивного іміджу України в Болгарії. Показано, що попри складні внутрішньополітичні умови, зміну урядів та воєнно-політичний тиск з боку зовнішніх сил, українсько-болгарський діалог відігравав важливу роль у системі зовнішньополітичних контактів УНР.

На основі аналізу історичних джерел і наукової літератури зроблено висновок, що дипломатичні відносини між Україною та Болгарією у 1917–1918 рр. стали важливим елементом процесу міжнародного визнання української державності та сприяли розвитку політичного, економічного й культурного співробітництва між двома країнами. Отримані результати дозволяють глибше зрозуміти особливості функціонування дипломатії в умовах революційних змін і становлення нових держав у Центрально-Східній Європі на початку ХХ ст.