Григорій Сковорода і традиції юдаїки у Києві та Харкові

Анотація

У сучасному гуманітарному знанні України поняття «юдаїка» дедалі активніше входить до академічного обігу, однак її історичні витоки в національній науковій традиції залишаються недостатньо осмисленими. В умовах відродження єврейських студій особливої актуальності набуває проблема спадкоємності інтелектуальних традицій. Постать Григорія Сковороди, пов’язана з інтелектуальними середовищами Києва та Харкова, дає змогу по-новому осмислити витоки української юдаїки та роль біблійних студій XVIII ст. у формуванні сучасних наукових підходів. Метою дослідження є встановлення можливого зв’язку між зацікавленнями Г. Сковороди у сфері біблійних студій, історії та культури єврейського народу й становленням юдаїки як міждисциплінарної галузі гуманітарного знання в Україні.

Методологічною основою дослідження стали підходи історії науки з акцентом на інтерналізм, а також реконструкція інтелектуального контексту XVIII ст. У відповідності до цього використано історико-порівняльний, історико-генетичний, біографічний, текстологічний та інші методи. Наукова новизна запропонованого дослідження полягає у спробі концептуально пов’язати становлення української юдаїки з інтелектуальною спадщиною Г. Сковороди. Вперше також простежено історичну тяглість біблійних студій від XVIII ст. до сучасних академічних програм.

У статті розглянуто обізнаність Г. Сковороди з івритом, особливості його біблійної екзегези та використання єврейських імен і понять. Проаналізовано роль Києво-Могилянської академії у формуванні його зацікавлення біблійними мовами, а також питання типологічної спорідненості його поглядів із кабалістичними та гностичними уявленнями за відсутності прямих контактів. З огляду на це, простежено зв’язок діяльності Г. Сковороди з  сучасним розвитком юдаїки в Україні. Зокрема окреслено роль і місце Києво-Могилянської академії, Міжнародного Соломонова університету та Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України у розвитку юдаїки.

У результаті доведено, що інтерес Г. Сковороди до старозавітної традиції мав системний характер, хоча практичне володіння івритом було обмеженим. Зроблено висновок, що спадщина мислителя є важливою інтелектуальною передумовою розвитку юдаїки в Україні, а спадкоємність між біблійними студіями XVIII ст. і сучасними програмами має переважно характер інтелектуальної та символічної рецепції.