Проблема анексії Криму Російською Федерацією у зовнішній політиці Туреччини (2014 – 2024 рр.)

Анотація

Півострів Крим історично завжди відігравав особливо важливу роль в геополітичних, військових, торгово-економічних та етнокультурних процесах в Чорноморському регіоні. Мета роботи – дослідити особливості позиції Туреччини щодо анексії Криму Росією в контексті її зовнішньої політики в Чорноморському регіоні упродовж 2014 – 2024 рр..

Методологію дослідження сформували принципи історизму, системності та обʼєктивності, загальнонаукові методи логіки, компаративного аналізу, спеціально-історичні методи (історіографічного аналізу, історико-системний, хронологічний, ретроспективного аналізу, порівняльно-історичний), використання яких дозволило комплексно дослідити місце анексії Криму Росією в новітній зовнішній політиці Туреччини.

Наукова новизна роботи полягає у дослідженні впливу анексії Криму Росією на зовнішню політику Туреччини в Чорноморському регіоні з огляду на характеристики двох її етапів – до та після повномасштабного вторгнення Росії на територію України в лютому 2022 року.

Результати. Враховано фактор турецько-російських відносин та його вплив на українсько-турецькі зв'язки у вказаний період. Наголошено на тому, що, незважаючи на дискурсивний акцент на важливості Криму з точки зору безпеки, культури та релігії, економічна взаємозалежність з Росією домінувала над іншими питаннями в турецькій зовнішній політиці.

Висновки. Домінування Росії в Чорноморському регіоні створює серйозні загрози безпеці Туреччини. Однак загалом пасивність турецької позиції щодо Криму насамперед через енергетичну залежність від Росії поставила під сумнів ефективність стратегії, яку Туреччина до цього часу проводила щодо Чорноморського регіону. Туреччина при формуванні своєї зовнішньої політики висунула на перший план економічні питання на користь питань культурної та національної ідентичності. Зазначено, що політика балансування Туреччини між зв'язками з Україною та Росією в умовах повномасштабної російсько-української війни, що розпочалася в лютому 2022 р., стала логічним продовженням зовнішньої політики попереднього періоду (2014 – 2021 рр.), насамперед щодо проблеми анексії Криму. Вона залишається послідовно двоїстою та працює на посилення позицій країни у переговорному процесі про мир і повоєнне облаштування системи безпеки в регіоні.