Повсякденні практики опішнянських гончарів 1940-х – 1960-х років у контексті діяльності провідних гончарських осередків України: історіографія питання

Анотація

Стаття присвячена аналізу історіографії дослідження повсякденного життя гончарів УРСР на прикладі опішнянського гончарного осередку. Метою роботи є виявлення етапів формування наукових уявлень про соціально-побутові, трудові та культурні аспекти повсякдення гончарів у 1940–1960-х рр., а також з’ясуванню ступеня опрацювання цієї проблематики в радянській та сучасній українській науці. Дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності та міждисциплінарності. Використано методи історіографічного аналізу, проблемно-хронологічний, порівняльний і джерелознавчий підходи. Проаналізовано наукові праці мистецтвознавців, етнографів, істориків, а також архівні матеріали, спогади майстрів і публікації періодичних видань, що дозволило простежити зміну дослідницьких акцентів залежно від суспільно-політичних умов. У статті виокремлено основні етапи розвитку історіографії проблеми. Показано, що в радянський період дослідження гончарства Опішні формувалися в межах марксистсько-ленінської методології та були значною мірою заідеологізованими. Переважна більшість праць зосереджувалася на мистецтвознавчому аналізі продукції, організації виробництва та досягненнях підприємств, тоді як повсякденне життя гончарів залишалося поза фокусом уваги. Водночас встановлено наукову цінність доробку окремих дослідників, які, попри ідеологічні обмеження, зафіксували важливі відомості про матеріальне становище, умови праці, родинні традиції та соціальні практики майстрів. Окреслено роль музейних і експедиційних досліджень періоду «перебудови» та незалежної України у розширенні джерельної бази й формуванні комплексного бачення повсякдення гончарів. Зроблено висновок, що повсякденне життя гончарів УРСР 1940–1960-х рр. тривалий час не розглядалося як самостійний предмет наукового аналізу. Лише в сучасній українській історіографії окреслюється тенденція до комплексного вивчення соціально-економічних, побутових і культурних вимірів існування гончарських осередків. Це зумовлює актуальність подальших досліджень, спрямованих на реконструкцію життєвого світу гончарів у контексті трансформацій радянського суспільства.