Ментальність homo digitalis та віртуалізація соціальної комунікації

Анотація

Статтю присвячено проблематиці кореляції трансформації ментальних фреймів людини та механізмів опрацювання досвіду і смислогенерації у контексті віртуалізації культури та диджиталізації соціальної комунікації. Розглянуто термінологічне словосполучення homo digitalis, основні інтерпретаційні підходи до нього в сучасній науковій літературі, окреслено напрями критичниої рецепції цих підходів. Наукова новизна дослідження полягає в проблематизації співвідношення ментальних фреймів homo digitalis і віртуальних форм комунікації в просторі культури. Авторський внесок у розгляд цієї проблеми полягає у комапартивному розгляді концептуалізацій homo interneticus і homo digitalis. Акцентовано онтологічний, феноменологічний та етичний виміри диджиталізації комунікації та постання філософеми цифрової людини. З’ясовано, що підходи філософської антропології та соціальної психології до проблематики ментальних трансформацій цифрової людини суголосні в аспекті фокусування на механізмах рецепції реальності та когнітивних механізмах її осмислення, що підкреслює роль понять агентності та суб’єктності людини. Концепція Я, трансформуючись в умовах віртуалізації комунікації, проблематизується в межах зазначених концептів агентності та суб’єктності. Пов’язана з цим проблематика нонантропоцентричних підходів до самоідентифікації та самопозиціонування людини в цифровому просторі комунікації загострює питання людської природи, категорії гуманізму, екзистенційних підстав людського переживання та розуміння комунікативної реальності. Вказано на соціальний, політичний та економічний аспекти трансформації ментальності цифрової людини. Підкреслено відмінність між поняттями homo digitalis і homo interneticus.  Розглянуто значення маніфестованої проблематики для майбутнього розвитку української культури. Зазначено, що віртуалізація комунікації має амбівалентні наслідки. З одного боку, вона відкриває можливості для демократизації доступу до інформації, розвитку цифрової участі та мобілізації громадян. З іншого – підсилює ризики маніпуляції, медіазалежності, інформаційного перенавантаження й втрати здатності до критичного мислення. Цифрова ментальність формується на перетині цих процесів, поєднуючи прагнення до швидкості та ефективності з потребою у стабільності, автентичності та глибокій комунікації. Тому важливим завданням сучасної науки є розроблення методологічних засобів для аналізу цифрових когнітивних практик, створення моделей стійкості до інформаційних маніпуляцій та пошук балансів між технічною ефективністю та гуманістичними цінностями соціального буття. Зазначено, що цифрова ментальність може бути визначена як комплекс когнітивних, емоційних та поведінкових схем, що формуються під впливом цифрових медіа й визначають спосіб взаємодії з інформацією та іншими людьми. Віртуалізація соціальної комунікації є ключовим механізмом цієї трансформації, оскільки саме у формах спілкування найяскравіше проявляються зміни в способах мислення, ідентифікації та соціальної взаємодії.