Caritas і формування політичного порядку: до переосмислення політичного вчення Августина Аврелія

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу концепції любові (caritas, amor, cupiditas) у філософському вченні Августина Аврелія, проведенню її повноцінної історико-філософської реконструкції та визначенню  політичних наслідків цієї концепції. Проведене дослідження ґрунтується  як на аналізі ключових творів автора, так і опрацюванні тематичних робіт багатанаціонального корпусу авторів, простежуючи інтелектуальний шлях Августина Аврелія від сприйняття любові як теологічної, моральної категорії до її трансформації у фундаментальний принцип політичного устрою civitas. В роботі значну увагу також приділено маркуванню дистинкцій між amor Dei (любов’ю до Бога) та amor sui (любов’ю до себе), які визначають онтологічну архітектуру двох «градів» - небесного (civitas Dei) та земного (civitas terrena) - як відповідних есхатологічних перспектив. Також показано, що концепт ordo amoris («порядок любові») в корпусі структурно оформлених ідей Августина Аврелія займає особливе місце, будучи не тільки нормою християнської етики, але й фундаментальним політичним принципом світоустрою.

У статті також надається оцінка рецепціям августиніанської концепції любові в сучасній політичній філософії та політичній теології, зокрема в роботах Ганни Арендт, Жака Марітена, Еріка Грегорі, Ганса Йонаса, Еммануеля Муньє та Марти Нусбаум. За результатами проведеного дослідження показано, що розуміння Августином Аврелієм любові як духовної сили / енергії, здатної конституювати й впорядковувати спільноти різних масштабів, зберігає евристичний потенціал для інтерпретації політичної реальності, її модальностей, альтернатив розвитку та можливих криз.

Метою нашого дослідження є системна історико-філософська реконструкція концепту любові у вченні Августина Аврелія та визначення її політичного змісту й наслідків. Завдання статті включають:   (1) дослідження  онтологічних, антропологічних, етичних модальностей любові на різних етапах творчості Августина Аврелія; (2) визначення поглядів Августина Аврелія на роль любові у конституюванні політичного порядку, реалізації влади в спільнотах й розуміння справедливості; (3) виявлення напрямків та підходів інтелектуальної рецепції августиніанської думки у сучасній політичній філософії та політичній теології.

Методологія дослідження ґрунтується на текстологічному аналізі творів Августина Аврелія та його послідовників, історико-філософській герменевтиці, інтерпретації та міждисциплінарному підході. Застосування компаративного аналізу з сучасними політичними моделями дозволяє наблизитися до історико-філософської реконструкції архітектури августиніанської політичної думки та висвітлити її потенціал у розв’язанні актуальних політичних та геополітичних питань сучасності.

Августинова концепція любові надає розгорнуту відповідь на одне з основних питань політичної філософії: за рахунок чого саме людська спільнота можлива як цілісність? І для Вчителя Благодаті у якості такого консолідуючого елементу виступає саме caritas - впорядкована та спрямована до Вищого Блага  (summum bonum) любов, котра створює можливість миру (pax) та справедливості (iustitia) у civitas terrena.