Мережевий суб’єкт між вірою та алгоритмом: антропологічні виклики постсекулярного світу
DOI:
https://doi.org/10.5281/zenodo.17866380Ключові слова:
мережевий суб’єкт; цифрова антропологія; постсекулярність; віра; духовність; штучний інтелект; алгоритмічна етика; моральна автономія; філософія культури; комунікативна раціональність.Анотація
У статті розглянуто феномен мережевого суб’єкта як нової антропологічної форми, що виникає в умовах цифрової культури та постсекулярного світу. Мета статті полягає у філософсько-антропологічному осмисленні феномену мережевого суб’єкта як нової форми людського існування, що формується в контексті цифрової культури та постсекулярного світогляду. Дослідження спрямоване на виявлення взаємозв’язку між вірою, духовністю та алгоритмічними механізмами сучасної комунікації, які трансформують уявлення про людську ідентичність, моральну автономію та відповідальність у технологічно опосередкованому середовищі.
Методологічну основу становлять принципи філософської антропології, герменевтики та феноменологічного аналізу, що дозволяють розкрити специфіку досвіду мережевого суб’єкта. Використано також підхід соціотехнічного аналізу для виявлення впливу алгоритмічних структур на формування духовних орієнтирів у постсекулярному суспільстві.
З’ясовано, що постсекулярність не означає повернення до традиційних форм релігійності, а постає як новий горизонт духовного пошуку, у якому віра інтегрується з алгоритмічною логікою цифрових платформ. Виявлено, що мережевий суб’єкт поєднує у собі риси технічного й духовного, екзистенційного й штучного, що ставить під сумнів усталені межі між людиною та технологією. Алгоритмізована комунікація створює нові моделі морального вибору та відповідальності, де духовність набуває гібридних форм.
Висновки дослідження свідчать, що у постсекулярному контексті необхідне філософське переосмислення антропологічного статусу людини як істоти, покликаної зберігати духовну цілісність і моральну автономію в умовах алгоритмізованої реальності. Мережевий суб’єкт постає не просто наслідком технологічної еволюції, а виявом глибокої зміни самої природи людського буття, у якій духовне та технічне взаємопроникають. Отже, висновки статті підкреслюють потребу формування нового типу антропологічного реалізму, що поєднує критичне осмислення технології з відновленням здатності до духовного самопізнання та етичної відповідальності.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Катерина Юріївна Кузнецова, Вадим Сергійович Кузнецов

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.