Біоетичні дилеми сучасної медицини крізь призму екзистенціалізму

Анотація

Мета дослідження полягає в комплексному аналізі біоетичних дилем сучасної медицини крізь призму екзистенціалістської філософії, що спрямовано на виявлення психологічних, моральних та антропологічних вимірів, які не охоплюються традиційними нормативними підходами. У статті обґрунтовується необхідність доповнення правових і технологічних моделей біоетики екзистенційним виміром, що дає змогу глибше інтерпретувати внутрішній досвід як пацієнтів, так і медичних працівників у ситуаціях хвороби, страждання, невизначеності та наближення до смерті.

Методи дослідження ґрунтуються на міждисциплінарному підході, що поєднує філософсько-екзистенційний аналіз, порівняльний огляд сучасних концепцій біоетики, інтерпретацію нормативно-правових джерел і тематичну систематизацію сучасних наукових публікацій у сфері біомедичних технологій. Застосування герменевтичного та феноменологічного аналізу дало змогу виявити смислові структури екзистенційних переживань, що формують підґрунтя моральних рішень у клінічній практиці.

Результати дослідження демонструють, що інтеграція біоетики в правовий дискурс і технологічну практику не враховує повноти людського досвіду, зокрема феноменів екзистенційної тривоги, страху, втрати сенсу, кризи ідентичності та моральної вразливості. Встановлено, що екзистенціалістські концепти М. Гайдеггера (M. Heidegger), Ж.-П. Сартра (J.-P. Sartre), А. Камю (A. Camus) і В. Франкла (V. Frankl) створюють ефективний теоретичний інструментарій для осмислення моральних суперечностей у сферах репродуктивної медицини, генетичних технологій, трансплантології, кіборгізації та процедур штучного підтримання життя. Показано, що сучасні біомедичні втручання змінюють модель взаємин між лікарем і пацієнтом, спричиняючи ризик знеособлення, редукції пацієнта до об’єкта медичних процедур та ослаблення гуманістичних засад медицини. У роботі окреслено недостатньо досліджені аспекти: екзистенційний досвід пацієнтів у термінальних станах, моральні конфлікти медичних працівників у високотехнологічних середовищах і вплив інновацій на автономію та моральну автентичність особистості.

Висновки підкреслюють, що ефективний розвиток сучасної біоетики вимагає системної інтеграції екзистенційного підходу в медичну освіту, клінічну практику та державну політику у сфері охорони здоров’я. Включення проблематики смертності, свободи вибору, страху, відповідальності, автентичності та сенсу життя в професійну підготовку медичних працівників забезпечить більш чутливе, гуманістично зорієнтоване та феноменологічно обґрунтоване розв’язання біоетичних дилем у сучасній медицині.