Біле перо: рекрутинг у Великій Британії під час Першої світової війни

Анотація

Стаття присвячена дослідженню феномену кампанії білого пера як засобу внутрішньої мобілізації у Великій Британії під час Першої світової війни (1914–1918 рр.), комплексний аналіз якого актуальний в контексті історичного досвіду громадянської участі та рекрутингу, вивчення європейської культурної спадщини періоду Великої війни.

Вивчено суть, особливості, генезу, механізми, наслідки кампанії «Білого пера» у британському суспільстві. Встановлено, що символізм білого пера як знаку боягузтва сягає корінням півнячих боїв та був популяризований пригодницьким романом А. Е. В. Мейсона «Чотири пера» (1902). Ініціатором організованої кампанії у серпні 1914 р. став віце-адмірал Ч. Пенроуз-Фіцджеральд, який заснував «Орден білого пера», що використовував жінок для публічного присоромлення чоловіків у цивільному одязі. Жінки вручали біле перо чоловікам, асоціюючи відмову від військової служби з невиконанням патріотичного обов'язку, мотивуючи їх ставати добровольцями.

Ця тактика рекрутингу була ефективною на початкових етапах, спонукаючи частину чоловіків ставати новобранцями. Водночас кампанія спричинила суспільний резонанс. Біле перо отримували неповнолітні, непридатні до служби за станом здоров’я, поранені ветерани у відпустці, а також працівники критично важливих галузей промисловості (державні службовці, шахтарі, заводські робітники).

Для захисту таких чоловіків від публічної ганьби британський уряд був змушений запровадити спеціальні відзнаки: значки «Король і країна» (для робітників тилу) та Срібний військовий знак (для звільнених зі служби через поранення чи хворобу).

Кампанія стала прикладом мілітаризації гендерних ідентичностей та використання соціального тиску як інструменту державної пропаганди у тилу. Подальші дослідження теми можуть бути спрямовані на поглиблене вивчення історіографії проблеми, переосмислення кампанії як важливого механізму стигматизації та аналіз участі феміністичних рухів у поширенні білого пера.