Філософсько-антропологічний підхід до інтенсифікації освітніх практик через цифрові технології в умовах воєнного часу

Анотація

У статті досліджується інтенсифікація освітніх практик в умовах воєнного часу через цифрові технології. Постановка проблеми ґрунтується на аналізі сучасного стану освіти в Україні, яка зазнає впливу повномасштабної військової агресії та потребує адаптації до кризових обставин. Цифровізація виступає ключовим чинником забезпечення неперервності навчання, дозволяє прискорити процеси, масштабувати освітні можливості, гнучко організовувати формати навчання та забезпечувати автономію і персоналізацію учасників освітнього процесу.

Огляд сучасних досліджень виявляє, що цифрові технології впливають не лише на технічні аспекти освіти, а й на гуманістичний і філософський вимір: змінюються способи конструювання знання, роль студента і викладача, форми комунікації та ціннісні орієнтації. У статті виділено механізми інтенсифікації освітніх практик: прискорення, масштабування, гнучкість, автономію та персоналізацію, інтеграцію ресурсів і комунікацій. Разом із перевагами цифровізація несе й ризики: цифровий розрив, нерівність доступу, психологічне навантаження, маргіналізацію гуманітарного змісту та нестійкість форматів.

Методологія дослідження поєднує системний огляд літератури, контекстуальний аналіз українських освітніх практик, структурно-функціональний аналіз механізмів інтенсифікації та критичний аналіз ризиків цифровізації. Такий комплексний підхід дозволяє оцінити не лише технічні та організаційні аспекти цифровізації, а й її філософсько-гуманістичне значення.

Висновки статті свідчать, що цифровізація в умовах війни є потужним чинником інтенсифікації освітніх практик, забезпечуючи гнучкість, прискорення та масштабування навчання, але водночас потребує гуманістично спрямованого управління, щоб зберегти глибинний зміст освіти та критичну ціннісну функцію. Освіта в Україні може стати прикладом стійкої цифрово-гуманітарної моделі, здатної адаптуватися до кризових умов.