Ідеологія як інфраструктура бажання: тіло без органів у суспільстві споживання

Анотація

У статті досліджується трансформація ідеології в умовах цифрової доби, коли традиційні форми символічного впливу поступаються місцем інфраструктурним та алгоритмічним механізмам формування бажання. Метою роботи є виявлення того, як сучасна ідеологія функціонує поза межами класичного дискурсу переконання, істини або свідомої віри, натомість опираючись на технічні, медіальні й афективні режими залучення. Аналіз охоплює еволюцію поняття ідеології – від класичних марксистських і ліберальних підходів до постструктуралістських (Луї Альтюссер, Мішель Фуко) і психоаналітичних (Жак Лакан, Славой Жижек) інтерпретацій, що підкреслюють несвідому та репетитивну природу ідеологічних механізмів.

Особливу увагу приділено ролі цифрових платформ, алгоритмів персоналізації, інтерфейсів та економіки уваги, які перетворюють ідеологію на розподілену інфраструктуру керування афектами й поведінковими патернами. Алгоритмічна влада, цифровий капіталізм та медіасередовище платформ створюють умови, за яких ідеологія діє не через переконання, а через модулювання бажання, підтримку рутин, повторення та імпліцитну нормалізацію.

Результати дослідження дозволяють зрозуміти, яким чином сучасні цифрові технології здійснюють нову форму ідеологічного впливу, що стає невід’ємною частиною повсякденної взаємодії, культури та суб’єктності.