Політика земського лібералізму північної України у галузі страхування власності населення(70-80рр.ХІХст.)

Анотація

У статті висвітлюються головні імперативи політики земського лібералізму північної України у галузі страхування власності населення. Методологія праці ґрунтується на методах аналізу та синтезу, індукції та дедукції, історико-описовому методі, контент-аналізі, проблемно-хронологічному методі. Автор прийшов до висновку про те, що проблеми страхування майна населення займали помітне місце у системі координат соціальної політики земського ліберального руху північної України у 70-80рр. ХІХст. Наприкінці 70рр.ХІХст., у зв’язку з новизною справи, відсутністю сталої системи у сфері, земські ліберали використовували паліативні форми діяльності, оперативно реагуючи на поточні ексцеси та забезпечуючи належним чином виплати компенсацій за збитки власникам майна. Великим  досягненням опозиційних аристократів у цей період можна вважати впровадження інституту земських страхових агентів - найманих службовців, які безпосередньо займалися усім комплексом справ у галузі, яка знаходилась у стадії становлення. У 80рр. політика ліберальних земців помітно змінилася. Прогресисти виступали за чітке розмежування компетенції повітових та губернського земств у страховій справі, шляхом розподілу повноважень; зберегли право суміщення посад страхового агента і представника земських установ, що позитивним чином вплинуло на характер відносин з селянським станом, як абсолютної більшості населення. Принципово важливою віхою стало розроблення та затвердження за участю опозиціонерів Статуту земського страхування. Особистими зусиллями представників ліберального нобілітету була затверджена добровільна система земського страхування, як більш демократична, фінансово вигідна та проста в адмініструванні. Ліберальні аристократи докладали зусиль у справі боротьби з проявами службових зловживань та корупції серед посадових осіб страхової системи. У результаті подвижницьких зусиль членів опозиційної аристократичної фронди система страхування на півночі Лівобережної України отримала бажану сталість та почала розвиватися. Яскравим свідченням цього можна вважати укладення страхових угод між Чернігівською губернською земською управою та Дворянським поземельним банком Російської імперії.