Еротика як зброя в спектрі ведення Російською Федерацією інформаційно-психологічних операцій у Криму (1991–2014)

Анотація

У статті досліджено системне та цілеспрямоване використання сексуальності — еротики, порнографії та гомофобної риторики — як системний інструмент інформаційно-психологічних операцій (ІПсО) та інформаційно-психологічних впливів (ІПВ), що проводилися Росією проти України в Криму. На основі контент-аналізу 594 телесюжетів (ОРТ, НТВ, Russia Today, 2004–2014), матеріалів друкованих та онлайн-ЗМІ, документів з антинатовських мітингів і протестів проти навчань “Sea Breeze” у Феодосії 2006 року, а також наративів про “Артек” та “Гейропу/Гейромайдан”, автором простежується, як “сексуалізована” пропаганда вибудовує опозицію “моральна Росія — розбещений Захід/Україна”.

Звернення до “традиційних цінностей”, підкріплене культом гіпермаскулінності російського диктатора Володимира Путіна, виконувало три ключові функції: демонізацію проєвропейського вибору України, мобілізацію проросійських груп на півострові та легітимізацію російської агресії.

Одним з головних напрямків ІПсО виступила гомофобія, в той час близько 80 % українців мали негативне ставлення до ЛГБТ-спільноти, що створювало ідеальне підґрунтя для експлуатації образів на кшталт “гейропа”та “толерастія”. Акцент на “сексуальній загрозі для дітей” (показовий випадок справа “Артеку”) провокував миттєву моральну паніку та сприяв тривалій дегуманізації опонентів. Іншим не менш суттєвим напрямком таких впливів було створення образу “мачо Путіна” якому протиставляється “жіночний/дівіантний” образ українських лідерів, що підкріплює образ сильної “чоловічої” Росії. У Криму ця риторика накладалася на пострадянське поєднання медіа-цензури та консервативних настроїв, що значно спростило шлях до окупації у 2014 році.

Автор доходить висновку, що сексуальність у руках пропагандистів стала зручним важелем для поляризації суспільства та легітимізації агресії.