Кіберзброя і дезінформація: як гібридна війна РФ формувала уявлення про «Новоросію» у Європі

Анотація

Стаття присвячена аналізу інформаційно-комунікаційних інструментів, які Російська Федерація застосовувала в межах гібридної війни для формування уявлення про «Новоросію» в європейському інформаційному просторі, у період 2014-2021 років.   Метою дослідження є виявлення механізмів кіберзброї та дезінформації, що використовувалися для легітимації псевдоісторичних наративів, а також оцінка їхнього впливу на громадську думку в Європі та систем протидії з боку України і європейської спільноти. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує методи критичного дискурс-аналізу, контент-аналізу англомовних російських медіа (RT, Sputnik, TASS), а також аналіз відкритих джерел, зокрема платформ EUvsDisinfo, NBC News, The Atlantic та наукових публікацій. Особливу увагу приділено візуальним та семантичним елементам, які використовувалися для конструювання образу «Новоросії» як історично обґрунтованого геополітичного проєкту.

Встановлено, що російські медіа за кордоном активно транслювали наративи про «Новоросію» як «відновлення історичної справедливості», використовуючи символіку, псевдоісторичні цитати та елементи культурної ідентичності. Кіберзброя у вигляді бот-мереж, фейкових акаунтів і алгоритмічного просування контенту сприяла масштабному поширенню дезінформації. У різних країнах світу спостерігалася неоднорідна реакція: від критичного сприйняття до часткової рецепції наративів у крайніх політичних колах. Інформаційна кампанія РФ була спрямована не лише на легітимацію сепаратизму, а й на підрив довіри до європейських інституцій та норм міжнародного права. Водночас активізувалася наукова спільнота, яка здійснювала аналітичну протидію та сприяла виявленню реального змісту подій. Матеріали дослідження набуають особливої актуальності в умовах ескалації війни Росії проти України, коли гібридний формат набуває нових інструментів та наративів.
         Таким чином, гібридна війна РФ проти України з 2014 року включає системне використання кіберзброї та дезінформації як інструментів впливу на міжнародну аудиторію. Концепт «Новоросії» був сконструйований як частина ширшої стратегії інформаційного наступу, що поєднує історичну містифікацію, геополітичну маніпуляцію та технологічну експансію. Європейська відповідь на ці виклики потребує посилення цифрової стійкості, критичної медіаосвіти та міждержавної координації у сфері кібербезпеки. Водночас особливого значення набувають наукові історичні дослідження, які дозволяють деконструювати псевдоісторичні наративи, виявляти механізми їхнього формування та поширення, а також формувати доказову базу для публічної комунікації та освітніх програм. У цьому контексті співпраця між українськими та європейськими академічними інституціями є ключовою для зміцнення гуманітарної безпеки та протидії інформаційним атакам, що базуються на маніпуляції історичною пам’яттю.