Матеріальне становище греко-католицького духовенства Східної Галичини у міжвоєнний період

Анотація

У  статті  розглядаються  особливості матеріального забезпечення греко-католицького духовенства різних рівнів в умовах перебування Східної Галичини під владою Польської Республіки. Дослідження акцентує увагу на соціальних та правових умовах у яких перебувала ГКЦ у міжвоєнний період і визначає їх вплив на фінансове забезпечення парафіяльного духовенства. Особливо важливим є аналіз того, як греко-католицьке духовенство піклувалося про власний добробут та виконувало консолідуючу функцію для фінансово-господарського розвитку парафій.

Метою  дослідження  є  аналіз  матеріального становища греко-католицького духовенства, висвітлення прибутків священників, їх участі в процесах господарського розвитку парафій. Застосовані  методи  аналізу,  синтезу,  узагальнення  та  систематизації дозволяють дослідити матеріальне становище греко-католицького духовенства Східної Галичини у міжвоєнний період.

Результати  дослідження  свідчать  про те, що після закінчення Першої світової війни на території Східної Галичини греко-католицьким духовенством була організована робота по відновленню парафіяльної інфраструктури, господарств віруючих тощо. Темпи відновлення парафіяльних споруд корелювали з рівнем завданих руйнувань, мотивацією вірян щодо збереження церковного центру та організаційними здібностями священнослужителів. У міжвоєнний період відзначалося скорочення фінансових ресурсів парафій та духовенства, що було обумовлено зниженням платоспроможності вірян та зменшенням обсягів державного фінансування. Конкордат 1925 року, укладений між Святим Престолом та Польською Республікою, створив правову основу для діяльності Греко-Католицької Церкви, сприяв виділенню державою фінансових дотацій, відновленню парафіяльних споруд. Матеріальне становище духовенства регулювалося розпорядженнями вищого керівництва ГКЦ.