Джерела з історії депортації сільського населення Кам’янець-Подільської області до гітлерівської Німеччини у 1942–1943 рр.

Анотація

Мета статті – на основі архівних джерел, які містяться у фондах Державного архіву Хмельницької області, а також матеріалів тогочасної преси на прикладі Кам’янець-Подільської області висвітлити історію депортації сільського населення Кам’янець-Подільської області до нацистської Німеччини у 1942-1943 рр. Дослідження ґрунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності, системного та комплексного підходів. У процесі роботи використано проблемно-хронологічний, описовий, евристично-пошуковий методи. У висновках зазначено, що завдяки архівним джерелам та матеріалам періодичної преси авторам вдалося прослідкувати два основні етапи депортацій сільського населення Кам’янець-Подільської області для примусової праці в Німеччині. Перший етап охоплює січень-березень 1942 р., коли виїзд радянських громадян до Третього Рейху був добровільним. Нацистська пропаганда активно обіцяла «остарбайтерам»  безоплатне житло, харчування та працевлаштування за спеціальністю. Членам родин, рідні яких виїхали до Німеччини, виплачувалася відповідна допомога. Навесні 1942 р. вивезення людей набуло примусового характеру. Німецькі гебітскомісари з притаманною їм педантичністю встановлювали чіткі квоти на депортацію населення. Відправлялася у Німеччину здорова та працездатна робоча сила віком від 16 до 45 років. Регламентувалося, що ніхто не мав права відмовлятись від поїздки через сімейні, соціальні та інші причини. Документи, видані у 1943 р., були більш жорсткіші і не містили інформації ні про добровільність виїзду до Німеччини, ні про обмеження, пов’язані зі станом здоров’я. Частина сімей, члени яких перебували у Німеччині, отримували грошову допомогу. На відміну від початку 1942 року, коли грошові компенсації отримували всі сім’ї, у 1943 р. такі допомоги надавали вибірково. Становище подолян, які прибули до німецької держави, було надзвичайно складним: вони стикалися з дискримінацією, змушені були працювати в жорстоких умовах, отримували мізерну оплату, а їхнє життя постійно перебувало під загрозою. Після завершення війни багатьох із них примусово повернули до Радянського Союзу, де їх нерідко переслідували й звинувачували у зраді.