До проблеми категорійного визначення людини у філософії та науці

Анотація

Традиційна проблема гранично широкого визначення людини, яке могло б охоплювати усе різноманіття соціально-історичних модусів людського існування та його світоглядних рефлексій, в наш час доповнює свій вихідний морально-етичний зміст низкою науково-практичних аспектів, потребуючи їх роз‘яснення та узгодження. На тлі класичної «когнітивної» парадигми Homo sapiens новітні дефініції людини не лише свідчать про істотну дисциплінарну роз‘єднаність сучасної антропології (фізичної, культурної, соціальної, лінгвістичної тощо), а й виявляють гетерогенність конотацій власне категорії людини з допоміжними (природа, сутність, душа, творчість, комунікація тощо), що використовуються при розумінні людини як її суб‘єкт або предикат і виявляють концептуально-історичну варіативність.

У даній статті висувається мета встановити категорійний склад розуміння людини та причини його перманентного перегляду в минулому і несумісності теоретичних дефініцій в наш час. На матеріалі історії філософії з‘ясовуються історичні обставини, основні напрями та категоріальні особливості провідних філософських визначень людини, проводиться аналіз взаємозв’язків базових антропологічних категорій та їх синтаксичних конструкцій з конкретно-науковими, встановлюються основні редукціоністські позиції у визначенні людини та методологічні перспективи їх подолання.

В підсумках проведеного дослідження виявляються теологічні підстави класичного метафізичного узгодження категорій природи і сутності людини, а також природничо-наукові та філософські способи компенсації їх подальшої кризи. Оцінюється евристичність категорії (само)ідентичності для синтезу схильних до редукціонізму або релятивізму антропологічних концептів людини, подібного до синтезу класичних і некласичних уявлень про особистість у психології. На основі аналізу змісту новітніх антропологічних дефініцій окреслюється перспектива категорії особистості в ролі інтегратора компонентів дефініції людини і противаги до постмодерністських методологічних настанов, що асоціюють категорологічні побудови антропології з репресивними формами ідентифікації сучасної людини.

Результати дослідження можуть слугувати моделлю забезпечення загальнозначущої інтерпретації емпіричних положень і взаємодії методологічних аспектів, а також рівнів наукового дослідження людини та гуманітарних феноменів.