Відносини Опанаса Заливахи та Івана Світличного

Анотація

У контексті виявлення «білих плям» в історії України важливим аспектом є дослідження дисидентського руху в ХХ ст., що неможливо без усвідомлення його існування як своєрідної елітної спільноти української інтелігенції. Під цим кутом зору актуальним питанням залишається відображення взаємин між окремими дисидентами у світоглядному, професійному та особистісному аспектах. Метою дослідження є комплексний аналіз відносин відомих учасників українського дисидентського руху – художника Опанаса Заливахи та літературознавця Івана Світличного. Методологія дослідження характеризується використанням загальнонаукових методів аналізу, синтезу, індукції та дедукції, спеціально-наукових генетичного й компаративного методів, а також принципів системності, об’єктивності та історизму. Результати дослідження відображено у формуванні наступних його завдань. Першим із них є аналіз відносин між О. Заливахою та І. Світличним у першій половині 1960‑х рр., коли відбувся процес їх знайомства та обмін ідеями в рамках розвитку патріотичних переконань. Друге завдання дослідження – відображення взаємин між обома дисидентами в період арешту й ув’язнення О. Заливахи, які характеризувалися взаємною підтримкою. Третє завдання полягає у встановленні відносин О. Заливахи й І. Світличного після 1970 р. і до смерті літературознавця. У висновках з’ясовано, що близькість відносин між О. Заливахою та І. Світличним аргументувалася наявністю спільних переконань обох дисидентів та багатогранністю особистості літературознавця. Вони були непересічними постатями, однак радянський тоталітарний режим не сприяв розвитку їх таланту. Праця як О. Заливахи, так й І. Світличного в культурницькій сфері сприяла розвитку усвідомлення інших учасників руху опору української національної самоідентичності. Взаємини між О. Заливахою та І. Світличним залежали від їхнього сприйняття тоталітарної дійсності як перешкоди для реалізації української національної ідеї. У цьому аспекті І. Світличний виконував роль наставника інших шістдесятників, у т. ч. О. Заливахи, у глибшому вивченні ними історії України та формуванні патріотичних поглядів, відмежуванні від радянської компартійно-тоталітарної моделі. Оскільки літературознавець був одним із лідерів шістдесятництва і дисидентства, сáме навколо нього значною мірою гуртувалися дисиденти в Україні, включаючи О. Заливаху.