Мова ворожнечі як фактор дегуманізації сучасного суспільства

Анотація

У статті висловлено думку про те, що сучасні загрози та виклики, посилення соціальної поляризації та збройні конфлікти сьогодні чітко демонструють актуальність та гостроту поняття мови ворожнечі, яка постає не лише як форма вираження нетерпимості, а й як потужний, цілеспрямований інструмент дегуманізації – процесу, який позбавляє окремих осіб або цілі групи їхньої людяності в очах суспільства.

Наголошується, що це поняття на сьогодні не сформувало єдиного семантичного поля, тому іноді озвучується як мова ворожнечі або риторика ворожнечі та часто маскується під сарказм, іронію, меми, евфемізми, «кодові слова» або символи, зрозумілі лише в певному контексті для певної спільноти.

Метою статті є комплексний аналіз мови ворожнечі як фактора дегуманізації та протидія цьому явищу в Україні з урахуванням міжнародних стандартів. З одного боку, глобальні мережі сприяють поширенню універсальних форм ненависті. З іншого боку, локальні конфлікти породжують специфічні форми мови ворожнечі. У статті аналізуються найдавніші зафіксовані прояви мови ворожнечі, оскільки розуміння історичних закономірностей її функціонування є передумовою для розробки ефективних стратегій протидії їй у сучасному світі. Доведено, що соціальні фактори, що сприяють дегуманізації, включають міжгрупову конкуренцію, економічну нестабільність, політичну поляризацію та історичні конфлікти. На сучасному етапі суспільного розвитку мова ворожнечі стає фактором дегуманізації та дестабілізації суспільства, а також ключовим інструментом військової пропаганди та маніпуляцій інформацією. Через образ ворога («іншого») вона конструює примітивні наративи: протиборчі групи постають як небезпечні, підозрілі або морально дегенеративні.

Це створює сприятливе середовище для радикалізації та екстремізму. Тільки усвідомивши глибину та багатовимірність цього явища, суспільство може успішно протистояти його руйнівному впливу.