Висвітлення української тематики революційних подій 1917-1921 рр. в польській міжвоєнній документалістиці (на прикладі фільмів «Polonia Restituta 1918-1920» та «Sztandar Wolności»)

Анотація

Метою даної статті є дослідження української тематики революційних подій 1917-1921 рр. в польських документальних фільмах міжвоєнного періоду, а саме – «Polonia Restituta 1918-1920» та «Sztandar Wolności». Методологія наукового дослідження ґрунтується на основі загальнонаукових та спеціальних історичних методів з урахуванням базових принципів історичного пізнання. Принципи історизму та науковості дозволили відтворити специфіку відображення та сприйняття української тематики у фільмах «Polonia Restituta 1918-1920» та «Sztandar Wolności» в усій складності та багатоманітності, у взаємозв’язку і взаємозумовленості з тогочасними подіями. Принцип об’єктивності допоміг підійти до розгляду окресленої проблематики з урахуванням об’єктивних історичних закономірностей та з критичним аналізом літературно-джерельної бази. Наукова новизна даної роботи полягає в тому, що, спираючись на польські документальні фільми, як на історичне джерело, досліджено проблему відображення подій Української революції 1917-1921 рр. в історичній політиці Другої Речі Посполитої. У результаті автори приходять до висновку, що дослідження, присвячені аналізу української проблематики в польському міжвоєнному кінематографі, ще не є достатньо репрезентованими в сучасних українській та зарубіжній історіографіях. Здійснений аналіз фільмів «Polonia Restituta 1918-1920» та «Sztandar Wolności» демонструє нам, що історична політика Другої Речі Посполитої була категоричною щодо ЗУНР, яка в польській історичній уяві того часу вважалась переможеним та нелегітимним державним утворенням, а українців, які її населяли, називали русинами. Про Київську операцію Війська Польського, покликану допомогти УНР, автори документальних фільмів говорили з явною патетичністю. Похід польського війська 1920 року подававсь у аналогії з походом князя Болеслава Хороброго, а УНР виступала як другорядний партнер. З’ясовано, що кінематографічна репрезентація українців та офіційні політичні установки Другої Речі Посполитої збігались та продукували однакові наративи. У підсумку автори зазначають, що вивчення міжвоєнних польських документальних фільмів є важливим джерелом для розуміння сутності історичної політики, яка проводилась у Другій Речі Посполитій.