Роль філософської герменевтики у формуванні етичних орієнтирів для сучасної науки

Анотація

У контексті трансформацій сучасної науки, що відбуваються на тлі цифровізації, технологічного розвитку та кризи гуманістичних орієнтирів, постає нагальна потреба у формуванні нових етичних практик, здатних забезпечити моральну відповідальність науковця. Особливої актуальності набуває філософська герменевтика як методологія розуміння, інтерпретації та осмислення ціннісних основ наукового пізнання. Метою дослідження є обґрунтування філософської герменевтики як практики, що сприяє інтеграції етичної чутливості та ціннісної рефлексії в структуру сучасного наукового пізнання. Методологію дослідження побудовано на основі філософсько-герменевтичної, аналітичної, порівняльної та інтерпретаційної практик. Результати дослідження відображено у кількох теоретико-практичних конструктах: поетапному алгоритмі переходу від герменевтичного розуміння до етичної експертизи, моделі етичного кола смислів (з акцентом на діалог), зокрема структурованій моделі взаємозв’язку герменевтики, етики та науки, що виявляє внутрішню єдність інтерпретаційного пізнання, моральної відповідальності та практичної реалізації у науковому дискурсі. Підкреслено взаємозв’язок між смислом, діалогом і відповідальністю як базовими цінностями для гуманізації науки. Результати дослідження дають змогу сформувати нову дослідницьку практику, у якій герменевтика є не лише інструментом тлумачення, а й чинником формування ціннісних засад у процесі наукового пошуку. У висновках обґрунтовано, що філософська герменевтика не лише пропонує інструментарій інтерпретації, а й забезпечує моральну архітектоніку наукового пізнання. Вона уможливлює подолання розриву між когнітивною раціональністю та етичною відповідальністю, що особливо актуально в умовах глобальних трансформацій та технократичного виклику. Герменевтична практика сприяє формуванню критичного наукового мислення, здатного орієнтуватися в ціннісно складних ситуаціях. Запропоновані моделі можуть бути використані в науково-педагогічній практиці, міждисциплінарних дослідженнях, зокрема у розробленні нормативно-етичних засад для новітніх наукових напрямів: етика штучного інтелекту, біоетика, екоетика. Вони відкривають перспективу для формування міждисциплінарних етичних платформ, здатних адекватно реагувати на виклики постнекласичної епохи, утверджуючи науку як морально орієнтовану діяльність.