Гомілетика як частина практичного богослов’я в адвентистській традиції: богословський та місійний виміри

Анотація

У статті досліджується місце і роль гомілетики в системі практичного богословʼя Церкви адвентистів сьомого дня. Актуальність дослідження обумовлена тим, що в богословській освіті адвентистів гомілетика нерідко зводиться до технічного курсу ораторської майстерності, позбавленого належного богословського обґрунтування; водночас у сучасному богословському дискурсі зростає інтерес до практичного богословʼя як самостійної наукової галузі, що рефлексує над живою практикою Церкви. Метою статті є систематичне обґрунтування органічного звʼязку гомілетики з практичним богословʼям та виявлення специфічного профілю адвентистської проповіді через аналіз її ключових структурних вимірів.Методологічну основу дослідження становлять богословсько-аналітичний та порівняльний методи. Дослідження спирається на класичне визначення практичного богословʼя Г. Гайтінка як «емпірично орієнтованої богословської теорії про посередництво християнської віри в практиці сучасного суспільства», а також на чотирирівневу функціональну модель Р. Осмера.У статті доводиться, що гомілетика входить до системи практичного богословʼя не як технічна надбудова, а як фундаментальна складова, в якій богословʼя реалізується в живій практиці Церкви. Встановлено, що адвентистська гомілетика визначається трьома взаємопов'язаними структурними вимірами. Перший – біблійний: адвентистська проповідь ґрунтується на принципі Sola Scriptura і є духовно наснаженим проголошенням єдиної ідеї з Божого Слова на основі граматично-богословської екзегези; вона є практичним продовженням біблійного богословʼя, що забезпечує перехід від дескриптивного аналізу Писання до нормативного звернення до громади. Другий – місійно-есхатологічний: адвентистська проповідь укорінена в Трьохангельській вістці (Об. 14:6–12), яка є телеологічним принципом усієї богословської системи деномінації та надає проповіді характеру невідкладного місійного звернення до суспільства і світу. Третій – формативний через проповідь специфічно адвентистські доктрини (субота, вчення про тіло як храм Святого Духа, концепція великої боротьби) переводяться на мову конкретного способу христянського життя громади.Показано, що проповідь охоплює всі чотири функції практичного богословʼя за Осмером (описову, інтерпретативну, нормативну, прагматичну), а тому є не лише передачею інформації, а повноцінною формою богословської практики. Зроблено висновок, що розгляд гомілетики в контексті практичного богослов'я дозволяє подолати штучне протиставлення теоретичного і практичного богослов'я та повернути проповіді її богословський і місійний статус. Результати дослідження є значущими як для богословської освіти, так і для пасторської практики в українському контексті.