Риторичні репрезентації як трансформація класичної риторики в цифровому просторі

Анотація

У статті досліджуються питання сучасного стану риторики в умовах цифровізованого суспільства. Отримані результати дають підстави для уведення поняття «риторичні репрезентації» до сучасного наукового дискурсу. З часів античності риторика була не просто мистецтвом, а цілісною та теоретично розробленою системою красномовства: існував чіткий розподіл родів промов, визначалися сфери застосування риторики, сформувався риторичний канон, а характеристики ідеального оратора були ретельно описані. Однак ці положення зберігали актуальність лише в межах тогочасного соціально-політичного та культурного простору. Сьогодні фізичний світ людини є співонтологічним із простором цифровим, який своєю сутністю нівелює класичний риторичний фундамент. За кілька десятиліть з’явилися такі поняття, як «digital-риторика», «чорна риторика», «медіариторика», «цифрова риторика» та інші, що зміщують риторику в площину популізму й моди радше, ніж мистецтва чи об’єкта наукового дослідження. З огляду на особливості цифрового простору, посилення ролі візуального зображення в комунікативній дії, активне використання аудіоефектів та плюралізм можливостей вербалізації, автори, спираючись на класичну риторику, пропонують увести новий термін — «риторичні репрезентації». Відповідно, мета запропонованої роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні введення цього терміна до понятійного апарату гуманітарних наук. Для проведення дослідження використано такі методи: порівняльно-історичний (для дослідження трансформації риторики впродовж історії), герменевтичний, структуралістський (для побудови моделі риторичних репрезентацій), а також метод узагальнення для систематизації отриманих результатів. У висновках дослідження запропоновано чітке визначення поняття «риторичні репрезентації» та його сутнісних особливостей, а також розроблено модель п’яти риторичних етапів в умовах цифрового простору, що поєднує процеси візуалізації та вербалізації.