Місто в місті: інституційна інфраструктура та стратегії збереження польської національної ідентичності в Одесі (1906–1913 рр.)

Анотація

Статтю присвячено комплексній реконструкції інституційної інфраструктури польської громади Одеси в 1906-1913 рр. як цілісного механізму збереження національної ідентичності в умовах багатонаціонального імперського міста. У центрі дослідження - феномен “міста в місті”, тобто самодостатньої мережі культурних, благодійних, освітніх, економічних і релігійних інституцій, які супроводжували людину на різних етапах життєвого циклу та перетворювали повсякденну взаємодопомогу на форму національного самозахисту.

Методологічною основою роботи є поєднання структурно-функціонального аналізу, елементів дискурс-аналізу, історико-генетичного та компаративного підходів. Такий підхід дозволяє розглянути польські організації не як ізольовані установи, а як взаємопов'язану систему, що діяла в конкретному політичному контексті після революції 1905-1907 рр. Джерельну основу становлять “Календарі Дому Польського” в Одесі, статистичні матеріали, періодика та спеціальні дослідження з історії польської меншини, католицьких громад і національних товариств Півдня України.

У статті детально проаналізовано механізми соціальної опіки, “паралельної освіти”, культурного дозвілля, економічної солідарності та релігійної інтеграції. Розкрито, як благодійні притулки, бібліотека “Дому Польського”, товариство “Ognisko”, каси взаємодопомоги, професійні списки лікарів і адвокатів, а також Католицька церква створювали простір, у якому польська мова, пам'ять і культура зберігали публічну присутність попри тиск русифікації. Доведено, що ці інституції не лише задовольняли практичні потреби громади, а й формували сталу модель щоденної лояльності до національної спільноти.

Наукова новизна полягає у розгляді польської інфраструктури Одеси як єдиного механізму збереження ідентичності, а не сукупності окремих товариств чи благодійних практик. Це має принципове значення для розуміння того, як національна меншина в умовах імперського міста могла використовувати побутові, освітні, економічні й релігійні інструменти для протидії асиміляції. Перспективним напрямом подальших досліджень є порівняння цієї моделі з інституційною самоорганізацією інших етнічних спільнот Одеси.